ПРИКОРЕНЕ́ВИЙ, а, е. Який росте близько біля кореня (про листя, пагони). У дорослих дерев проріджують загущені крони, вирізують поламані, хворі і сухі гілки, а також прикореневу поросль (Хлібороб Укр., 1, 1963, 33); Спочатку шпинат розвиває густу розетку прикореневих листків. В цій фазі листя використовується для споживання (Овоч. закр. і відкр. грунту, 1957, 241); // Який знаходиться навколо коріння. Обробляючи насіння цукрових буряків азотобактерином, ми сприяємо розвитку азотобактера в грунті в прикореневій зоні (Нові спос. вирощ . буряків, 1956, 108).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 644.