ПРИКОМАНДИРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. Призначити тимчасово в чиєсь розпорядження для виконання службових обов’язків. — От що, Миколо, — звернувся до Щорса Боженко, — як цей шофер тобі не до вподоби, то прикомандируй його до мене… (Бурл., М. Гонта, 1959, 10).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 643.