ПРИКО́В, у, ч., розм. Те саме, що ланцю́г.

На прико́ві — прикований ланцюгом. Мене, Йвана Потоцького, Кроля польського, Три дні на прикові Край пушки держав [гетьман Хмельницький], Ані пить мені, ні їсти не дав (Укр.. думи.., 1955, 123); — Хіба ж дворак на прикові? — кажу. — Хіба йому не вільно інколи погуляти? (Вовчок, VI, 1956, 316); [Друга [дівчина]:] Ой паночку, десь зникла з льоху золота грамота! Куди зникла? Вона ж була на прикові, на замках залізних? (Вас., III, 1960, 393).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 641.