ПРИКЛИ́КАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до прикли́кати. Лежала вона з пораненою головою і, як сконстатував прикликаний пізніше лікар, з вивихненою ногою (Коб., III, 1956, 183); // прикли́кано, безос. присудк. сл. Прикликано до Берестів київських бояр і воєвод (Загреб., Диво, 1968. 413).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 639.