ПРИЙМА́Ч, а, ч.

1. Те, що приймає, вбирає що-небудь. Голосним приймачем сонячної енергії є океан (Курс заг. геол., 1947, 40); Добуту у джерелі електричну енергію можна використати, перетворюючи її, наприклад, в теплоту — в плитці, в механічну — в електродвигуні. Плитка, двигун — приймачі енергії (Фізика, II, 1957, 101).

2. Прилад для приймання звуку, світла, випромінювання і т. ін. Щоб вести спостереження в іншому діапазоні хвиль, відмінному від видимого світла, необхідно мати значно більш чутливі приймачі того чи іншого випромінювання, ніж для світлових хвиль (Наука.., 1, 1958. 9); // розм. Те саме, що радіоприйма́ч. Ляля комсомолка, з юнаками Ніжними дівочими руками На Москву настроює приймач (Нагн., Пісня.., 1949, 108); Приймач без антени не дасть передач… (Нех., Хто сіє вітер.., 1959. 214).

3. діал. Приймак. * Образно. — Твоя правда, Мілечко! Нема потреби нам пхатися в ті панські-магнатські круги, де ми й довіку будемо приблудами та приймачами (Фр., VIII, 1952, 49).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 629.