ПРИЗНАЧЕ́НЕЦЬ, нця, ч., розм. Той, хто займає виборну посаду за призначенням, а не за обранням.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 620.