ПРИЗИРА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., діал. Придивлятися. Він довго озирав линву в тім місці, де вона перервалася, мацав пальцями, призирався їй до світла і все хитав головою, немов не міг зрозуміти чогось (Фр., І, 1955, 109); Почала [Марина] призиратись у темряві до товариства, привітно осміхається (Вас., 11, 1959, 172).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 616.