ПРИЗЕ́МНИЙ, а, е. 1. Розташований низько, при самій землі. Федір ще раз кинув оком на завидну Василеву хату, а тоді оглянувся на батькову.. Стріха насунулась низько, мало не на самі вікна. Федорові здалося, що то батькова хата соромилась глянути своїми приземними вікнами у світлі, ясні — Василевої (Мушк., Серце.., 1962, 10); Біля низенького парканчика постать намацала защіпку хвіртки, увійшла в двір і постукала до приземного віконця (Досв., Вибр., 1959, 164); // Який має невелику висоту, низький. Зарядив дощ.. Спершу вівці наче зраділи — розкотилися по толоці, щипаючи попаски низеньку, приземну травицю (Мирний, І, 1949, 157); Нагинався [Сивоок] у якісь приземні двері, в які впихала його Ягода (Загреб., Диво, 1968, 177).

Призе́мний уклі́н — те саме, що Земни́й уклі́н (див. земни́й).

2. Який безпосередньо прилягає до землі. При дощуванні зволожується не тільки грунт, а й листя рослин, створюються сприятливі умови вологості приземного шару повітря (Картопля, 1957, 94); В приземному шарі повітря є домішки: частинки пилу, кіптю, водяної пари (Фіз. геогр., 5, 1956, 79); // Який відбувається, здійснюється, виявляється безпосередньо над землею. Озонометричні спостереження дають відомості про вміст озону в атмосфері. Вони також одержуються на основі приземних досліджень (Наука.., 4, 1965, 13).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 616.