ПРИЗЕ́МЛЮВАТИ, юю, юєш і ПРИЗЕМЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПРИЗЕМЛИ́ТИ, лю́, ли́ш, док., перех.

1. Здійснювати посадку (літака, вертольота і т. ін.). —Управляти ним [космічним кораблем] легко, — каже він [Г. С. Титов], — можна його орієнтувати в будь-якому положенні, направляти, куди потрібно, і там, де потрібно, приземлювати (Рад. Укр., 10.VIII 1961, 6); Пілот приземлив літака, як завжди, впевнено, недалеко від будинку лабораторії (Собко, Зор. крила, 1950, 340); // Змушувати кого-небудь лягти на землю. З лісу вже вийшов цеп німців. Партизани, відкривши нищівний вогонь, приземлили їх, а потім перейшли в атаку (Шиян, Партиз. край, 1946, 66); * Образно. Аж до хмари, аж до неба Хлопець носа задира. Ми гуртом доклали сили І хлопчину приземлили (Воскр., З перцем!, 1957, 223).

2. Робити буденним, прозаїчним, позбавляти романтичності. Він говорив так просто, без жодного ефекту, навмисне приземлюючи ту грізну і неповторну романтику героїчної війни у ворожому тилу (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 248); Оголені дерева і непевна зелень поміж ними повертали його мислі з загірних хребтів, приземляли збуджену мрійність (Рибак, Помилка.., 1940, 202).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 616.