ПРИЗВІ́ДЦЯ, і, ч., розм. Те саме, що призві́дник. Коли б повиснув на вербі котрийсь з Мартинчуків чи Загайчиків, то й дитина вказала б пальцем на Аркадія як морального призвідцю злочину (Вільде, Сестри.., 1958, 20); Тим часом призвідці жахливої зради Всю зброю заможним уже роздали (Перв., II, 1958, 379).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 614.