Про УКРЛІТ.ORG

призволення

ПРИЗВОЛЕ́ННЯ, я, с., заст.

1. Благодіяння, милість. [Антоніо:] Маестро!.. верніться-бо в Італію!.. Мій корабель до вашої послуги з господарем його. [Річард:] Спасибі, друже, хоч я прийнять не можу призволення; пробачте ви мені і зрозумійте (Л. Укр., III, 1952, 120); «Польний гетьман.. радить вам віддати замок на капітуляцію.. Реченець для розсуду й виконання цього ласкавого призволення скінчиться увечері» (Стар., Облога.., 1961, 84).

2. Дозвіл, згода.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 615.

вгору