ПРИЗАХІ́ДНИЙ, а, е. Який буває під час заходу. Червоним багрянцем відсвічують на шибках останні спалахи призахідного сонця (Мист., 1, 1958, 35); Заяскріло спереду червоне призахідне небо над шпичками сосен (Ю. Бедзик, Альма матер, 1964, 22); Вимальовувались високі труби, над якими плавав оранжевий дим, схожий на призахідні хмари (Ткач, Арена, 1960, 22).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 613.