ПРИЖИ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до прижи́ти. Та худоба, що прижита ними самими, не йде у пай (Мирний, IV, 1955, 94).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 612.