ПРИДУ́ШЕНО. Присл. до приду́шений 2. За глинищем, на цегельні закричав якийсь птах — придушено і шипляче (Смолич, II, 1958, 108); Артем слухає-слухає та й зітхне придушено (Головко, II, 1957, 418).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 608.