ПРИДРІ́МУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИДРІМА́ТИ, а́ю, а́єш, док., розм., рідко. Потроху дрімати (у 1 знач.). Здоровань не звертав ніякісінької уваги на крики та сварку старого, їхав собі, опустивши голову і ніби придрімуючи (Тют., Вир, 1960, 91); Ей, ляжу, мамко, спати, та мені не спиться, Я маленько [трошки] придрімаю — мені любко сниться (Коломийки, 1969, 167).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 607.