ПРИДЕ́РЖАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до приде́ржати; // у знач. ім. приде́ржаний, ного, ч.; приде́ржана, ної, ж. Особа, яку придержали (у 1 знач.). Не думаючи довго, заїхав [панок] придержаного по пиці (Фр., III, 1950, 311).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 605.