ПРИДА́ВЛЕНО. Присл. до прида́влений 2. Хтось позіхав, придавлено, вдержно [стримано], неначе боявся сполохати мертву тишу (Н.-Лев., VI, 1966, 19); Порожній трамвай з синім світлом придавлено бринів (Ірчан, II, 1958, 91); // Стримуючись, тамуючи в собі що-небудь. І завидувала [Катерина] їм, і боліла від того, але то все якось глухо, якось придавлено, без яскравого болю, без вибухів мук (Хотк., II, 1966, 235).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 602.