ПРИГО́ЄНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до приго́їти. Найпекучіші, пригоєні буденними клопотами болі разом тепер ожили, защеміли (Гончар, Таврія, 1952, 236).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 594.