ПРИ́ГОРШНЯ, і, ж., рідко. Те саме, що при́горща. Остап зачерпнув пригоршнею води і бризнув на вовка (Коцюб., І, 1955, 366); Струнка, синьоока, розрум’янена Ольга набирає її [води] повні пригоршні, хлюпає нею собі в обличчя, дивиться на річку (Шиян, Баланда, 1957, 73).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 598.