ПРИГОЛО́МШЛИВІСТЬ, вості, ж. Стан за знач. приголо́мшливий. Знає [Спартак] й те, що боротьба тільки розгортається, приголомшливість перших поразок мине (Гончар, Людина.., 1950, 205).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 595.