ПРИГО́ДОНЬКА, и, ж., нар.-поет. Пестл. до приго́да 1. Ой розпливайтеся, мої пригодоньки, Так, як лист по воді! Ой не тіштеся, мої воріженьки, Та й моїй пригоді! (Укр.. нар. пісні, 1, 1964, 452); Коли б не сталась йому пригодонька на чужині! (Барв., Опов.., 1902, 141); Не заспокоїлась тільки Оксана, бо вже кожна людина на селі знала про її сором, лиху та нещасливу пригодоньку (Л. Янов., І, 1959, 38); Була б неприємна пригодонька із-за цієї прописки (Козл., Сонце.., 1957, 88).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 594.