ПРИГНІ́ЧУВАТИ, ую, уєш і рідко ПРИГНІТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИГНІТИ́ТИ, ічу́, і́тиш, док., перех.
1. Придавлювати кого-, що-небудь своєю силою або вагою. Павло пішов по алеї, і йому здавалось, ніби гілля в гущавині пригнічує його зверху до землі (Н.-Лев., І, 1956, 456); Її величезні русяві коси, обвиті довкола голови, бачилось, пригнітали те низьке чоло (Фр., VI, 1951, 364); Далеко дужчий за нього був чоловік. Відразу вивернувся з-під його, збив його під себе і пригнітив коліном (Гр., II, 1963, 255); Похукав [Ярема] на шпака, поки той кліпнув чорним діамантиком, погладив йому пір’я, обережно притримував, щоб не пригнітити дебелими пальцями (Загреб., Шепіт, 1966, 376); * Образно. [Маруся:] Ох, вітри буйні, донесіть до нього мою печаль-журбу, скажіть йому, що я гину за ним, що мене туга пригнітила до сирої землі (Стар., Вибр., 1959, 270).
2. перен. Гнітюче впливати на психіку; викликати важке і болісне почуття. [Олеся:] Пригнічує мене переконання, що постерігаю в собі щодень все більший брак освічення [освіченості] (Кроп., II, 1958, 266); Старший лейтенант.. розповідав поволі, короткими фразами, навіть монотонно, але Ольгу ці фрази били, вражали, пригнічували (Дор., Не повтори.., 1968, 234); Коли раз освободжуся [звільнюся] від усього того, що пригнітало і путало мене тут, тоді стане для мене кождий день — днем празничним (Коб., І, 1956, 236); Я не розумів, що думала, переживала жінка.. революціонера, і це нерозуміння дивною загадковістю пригнітило мене (Досв., Вибр., 1959, 431); // Гнітити (серце, розум і т. ін.). Як тільки на душі посутеніє, як тільки смуток важким каменем пригнітить серце, як тільки остогидне міська курява.. — у Зарванці! (Коцюб., І, 1955, 458); Приголомшення придавило Хому, пригнітило розум, тож він.. не збереться з думками (Горд., II, 1959, 198).
3. Перешкоджати нормальному розвиткові, функціонуванню і т. ін. Центральну нервову систему адреналін пригнічує, але закінчення у рухових нервів адреналін не паралізує (Вибр. праці О. О. Богомольця, 1969, 112); Несмачна їжа швидко приїдається. Вона не збуджує апетиту, пригнічує діяльність травних залоз (Укр. страви, 1957, 24); Спостереження показали, що овес пригнічує горох, квасоля — яру пшеницю, коноплі — кенаф і нут, гарбузи — рицину та квасолю, яра пшениця — рижій і льон (Наука.., 5, 1960, 39).
4. перен. Гнітити кого-небудь своєю владою, авторитетом і т. ін. Маючи дужий голос і темперамент, Любов Павлівна ніколи не пригнічувала своїх партнерів (Минуле укр. театру, 1953, 66); [Мічурін:] А я їм [американцям] скажу: нехай приїжджають через двадцять років. І хай не пригнічують мене своїми грошима (Довж., І, 1958. 408); Тепер знов пригнітали її старі, як чорна хмара, як туман, — дихати важко було (Григ., Вибр., 1959. 273); // рідко. Те саме, що пригно́блювати. Бідний робітник, що зазнав змалечку нужду та горе, що бачив, як сильні пригнічують слабших, багаті — бідних і скрізь панує неправда, дививсь на світ, як на загадку (Коцюб., II, 1955, 122).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 592.