ПРИГНО́БЛЮЮЧЕ. ІІрисл. до пригно́блюючий 2. Її присутність впливала на мене завсігди лише пригноблююче (Коб., І, 1956, 136).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 593.