ПРИГАМО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до пригамува́ти; // пригамо́вано, безос. присудк. сл. Насилу спинено розлючених бійців І пригамовано шляхетську завірюху (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 229).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 585.