ПРИГА́ДКА, и, ж., розм.

1. Те саме, що зга́дка 1. Тут нагадав собі слова Сенька Грищишиного, що в тридцять літ уже чоловік старий. Ця пригадка шпигнула в серце Славка, як голкою (Март., Тв., 1954, 371).

2. Те саме, що ви́думка 2. Та був [Денис] собою красивий, моторний, ..на вигадки та на пригадки його подавай (Кв.-Осн., II, 1956, 398).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 584.