ПРИГА́ДАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до пригада́ти. Засилаю Вам пригадану мною напись [надпис] до малюнків «Енеїди» (Мирний, V, 1955, 417); // у знач. ім. прига́дане, ного, с. Те, що пригадалося. До чого ж нині важка голова. Не встиг, видно, видатний хірург приспати пригаданого й передуманого протягом ночі (Шовк., Людина.., 1962, 222).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 584.