ПРИВІ́ТЛИВО. Присл. до приві́тливий. Штефан, присівши, кивав привітливо головою (Хотк., II, 1966, 26); * Образно. Минула ніч, що й не оглянулись, і сонечко підхопилось та так привітливо поглядає (Свидн., Люборацькі, 1955, 201).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 575.