ПРИВІ́ЛЛЯ, я, с.

1. Широке, просторе місце, безмежний простір. [Василь:] Птицею помчиш нас через гори, яри та байраки на просторі степи, на широке привілля… А там, коню, — уберу я тебе у золоту збрую (Мирний, V, 1955, 112); Скільки сягнеш оком — розкинулось широке колгоспне привілля (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 50); // Велика кількість трави, води, чистого повітря і т. ін. Над головою аж шумлять солов’їні досвітки. Ніби ціла летюча консерваторія розташувалася в зарослому дикому привіллі (Вас., І, 1959, 292); Привілля озерних незайманих вод, І хащі лісів у осіннім полоні.. (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 140).

На приві́ллі — на просторі, на відкритому повітрі. — Як приємно на привіллі дихати на повні груди, відчувати ласкаву прохолоду вітровію (Хижняк, Невгамовна, 1961, 112).

2. перен. Повна воля, відсутність будь-яких обмежень, вільне життя. — Чи вони [розбійники] перевелися, чи пішли далі де, на краще привілля… (Вовчок, І, 1955, 308); Монастир в її уяві перестав бути добровільною тюрмою, як дехто називав цей заклад, а навпаки — вирисовувався перед очима Нелі як символ привілля для людського духу (Вільде, Сестри.., 1958, 425); Яскравими барвами, широким привіллям, ..цікавими й небезпечними пригодами.. приваблює історичний роман [Є. Гребінки] «Чайковський» (Рад. літ-во, 9, 1968, 96); // у знач. присудк. сл. Генеральша — привітна хазяйка-хлібосолка. Кожному скаже ласкаве слово.. Гостям — привілля! (Мирний, II, 1954, 99); Дома немає нікого, Борис вилежується, і хлопцям привілля (Коп., Подарунок, 1956, 53).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 574.