ПРИВОРО́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИВОРОЖИ́ТИ, рожу́, ро́жиш, док., перех. і без додатка.

1. Те саме, що заворо́жувати 1. За день вона остригала овець найбільше.. — Тітко Варко, чим ви її [вівцю] приворожуєте, що вона під вами ані мекне, ані брикнеться? (Гончар, Таврія, 1952, 154); Плаче [сотник] та просить, щоб не дала [відьма] йому не своєю смертю пропасти та щоб як-небудь приворожила, щоб вона [Олена] за нього захотіла йти (Кв.-Осн., II, 1956, 191); [Килина:] Хотіла б я, сестро, щоб Деркачиха приворожила Конона до мене (Кроп., II, 1958, 446).

2. перен. Те саме, що заворо́жувати 2. Було для нього в цій пісні щось по-степовому дике, привільне, буйне, таке, що притягувало, приворожувало і в той же час чимось невловимим насторожувало (Гончар, Таврія.., 1957, 528); Дядько.. посміхнувся отими карими очима, в які звідкись захопив такі золоті обідки-персні, що вони аж приворожували жіноцтво (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 140); Вона почервоніла, аж вуха горять, підняла до Лигуна очі. Так і дотанцювала до кінця, не зводячи з нього погляду. Чим він її так приворожив? (Чаб., Тече вода.., 1961, 14); // Виклика́ти у кого-небудь симпатію, любов до себе. [Наташа:] Миша! Поїдемо, милий, до твоїх, повези мене, познаком! Я певна, що зумію приворожить твоїх старих… (К.-Карий, III, 1961, 60); [Сербин:] О моя чарівнице! Ти не вмієш чарувати, та так мене приворожила, що серце моє ніяк одвернути від тебе не зможу (Вас., III, 1960, 34); Згадав [директор], як тепло говорив Недокус про свого вчителя. Сорок років працює Федір Данилович, уміє приворожити дитячі серця (Збан., Малин. дзвін, 1958, 140).

Приворо́жувати (приворожи́ти) до се́бе: а) за допомогою чарів, чаклунства закохувати в себе кого-небудь. І все розказує баба та навчає, як приворожувать до себе хлопців, як вербу трусить, рака або леміш посеред вулиці закопувать (Дн. Чайка, Тв., 1960, 29); Наче його до себе приворожила [Хівря]: не тільки що не часто бив, а навіть зняв окрему хату й перейшов.. туди жити (Григ., Вибр., 1959, 120); б) виклика́ти у кого-небудь симпатію, любов до себе. — На його здоров’я можна позаздрити. А вдягається як? Жінок і дівчат заводських не приворожив до себе? (Шовк., Інженери, 1956, 280); в) (у сполуч. із сл. погляд, очі і т. ін.) зосереджувати на собі особливу увагу. Чорний кашкет з блискучим ремінним козирком та городський піджак з годинником у верхній кишені так і приворожував до себе дівочі очі (Ле, Опов. та нариси, 1950, 6); Джміль дзижчав, кружляючи по кімнаті, привороживши до себе пильний і схвильований погляд Фітельберга (Рибак, Час.., 1960, 261).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 580.