ПРИВЕРТА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ПРИВЕРНУ́ТИСЯ, верну́ся, ве́рнешся, док. 1. діал. Тулитися, пригортатися. Береза росте, розростається, лист до листонька привертається (Сл. Гр.); Скажи ж мені правду, словечко вірненьке, Чи коли привернешся до мене любенько? (Пісні та романси.., II, 1956, 260); А якби ти привернувся до мене близенько, «от, знайшлося любе щастя!» мовило б серденько (Л. Укр., IV, 1954, 276).

2. діал. Прив’язуватися до кого-небудь. — Дівчинка.. може ще більше привернутись до тієї Дарки і всяких подібних, — мовляла Качковська (Л. Укр., III, 1952, 645).

◊ Се́рце (коха́ння) приверта́ється (приверта́лося, приве́рнеться) до кого — хтось відчуває потяг, симпатію, любов до кого-небудь. Приверталось її серце до Романа, а потім наче скрижаніло (Стельмах, І, 1962, 526); «Ох, втеряла я голубонька.. Чи приляже ще моє серденько до його? Чи привернеться коли його серце до мене?..» — думала Соломія (Н.-Лев., VI, 1966, 388); Побачивши Давида, дівчина оторопіла, ..зачудовано поглянула, чи не її кохання вже привернулось до неї (Стельмах, 1, 1962, 139.)

3. перен., діал. Навертатися (у 5 знач.). Одвернуться, [люди] од усього злочинного і привернуться до правди, краси, добра (Н.-Лев., І, 1956, 616); // безос. Від поганого відверталося.. не через знання дійсної вартості цього поганого, а просто якимсь чуттям і нюхом, і ними ж приверталося до доброго (Хотк., І, 1966, 144).

4. тільки недок. Пас. до приверта́ти 1-7, 9. Повість [«Така зла пам’ять» В. Коротича] щільно скомпонована, вся вона — внутрішній плин людських почуттів, думок, настроїв. Читачева увага привертається і оригінальністю теми (Вітч., 7, 1969, 208).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 571.