ПРИБІ́ДНЮВАТИСЯ, ююся, юєшся і ПРИБІДНЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ПРИБІДНИ́ТИСЯ, ню́ся, ни́шся, док., розм. Удавати з себе бідного, менш забезпеченого, ніж насправді. На багатство не заздрив [Григорій], своїми злиднями не дуже побивався і ніколи не прибіднювався перед людьми (Стельмах, Хліб.., 1959, 236); Своїм одягом він дійсно виділявся серед бідно одягненої студентської маси, яка тоді подекуди і нарочито прибіднялась, щоб мати так званий пролетарський вигляд (Гжицький, Вел. надії, 1963, 130); [Селянин (гостро):] Ви [ткачі] вже прибіднились занадто. Що бог дає, то ми всі мусимо приймати (Л. Укр., IV, 1954, 226); // перен. Применшувати свої можливості, здібності, заслуги і т. ін. Зараз особливо сприятливий час для піднесення всієї нашої творчої роботи. А головне, що й сили ж у нас є — і сили немаленькі. Навіщо прибіднюватись? (Тич., III, 1957, 495); — Не будемо прибіднюватись, — жартома сказав Сашко. — Бригадка підібралась тільки така! Одне слово — перша! (Головко, Літа.., 1956, 81); Я бачу чудові можливості розвитку сценарної студії. Ми маємо для цього всі дані. Треба тільки ні на хвилину не забувати свого призначення, слід нам розширити свої претензії і не прибіднятися (Довж., III, 1960, 237).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 558.