ПРИБУТТЯ́, я, с. Дія за знач. прибу́ти. Прибуття Пушкіна на Україну року 1820 на службу при генералі Інзові було, по суті, приїздом опального поета на місце заслання (Рильський, X, 1962, 31); Вирішено було, не чекаючи прибуття наступаючих з півночі регулярних червоних частин, об’єднаними повстанськими силами вдарити на Перекоп (Гончар, II, 1959, 76); Пароплав, що йшов з моря, наближався до берега і дав гудок, сповіщаючи про своє прибуття (Трубл., Глиб. шлях, 1948, 30); Голову голодностепського арика закладено в глибокій затоці, куди Кзил-Су доходить у часи найінтенсивнішого прибуття води (Ле, Міжгір’я, 1953, 246); // Явка (на службу, роботу, збори і т. ін.). Офіцери один за одним вбігали до класу і, взявши під козирок, доповідали підполковнику про своє прибуття (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 56); Голосно дзенькнув годинниковий механізм у табельній, точно відбивши на картці його [Івана] прибуття на завод (Кучер, Трудна любов, 1960, 393).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 565.