ПРИБО́РКА, и, ж., розм. Те саме, що прибира́ння. — Я, бачите, перед її приїздом приборку генеральну затіяв, а то, правду сказати, всі ці дні там і не підміталося (Собко, Справа.., 1959, 237); Наші хлопці хотіли зайняти флігельок, тільки там однієї приборки на три дні (Перв., Невигадане життя, 1958, 141).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 561.