ПРИБОЛО́ТНИЙ, а, е. Який міститься, розташовується біля або поблизу болота. З верхів приболотних до самого Чорного моря, Борами густими й степами поганського бога, Лежав я [Дніпро] дорогою сліз і народного горя (Перв., І, 1958, 214); Приболотна зона; // Який росте біля або поблизу болота. Приболотні рослини.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 560.