ПРИБИЧО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИБИЧУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех., розм. Прив’язувати, прикріплювати кого-, що-небудь мотузкою, ременем і т. ін. Гошка прибичовує його [теля] коло полудрабка так, що воно харчить і крутить головою (Тют., Вир, 1964, 517); // Підпрягати (коня або вола).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 557.