ПРИБА́ВЛЕНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до приба́вити; // приба́влено, безос. присудк. сл. [Кіндрат Антонович:] Покійні отець мені не раз казали, що у метриці, прибавлено мені годів (Кроп., II, 1958, 247).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 551.