ПРЕЧУДЕ́СНИЙ, а, е, розм. Те саме, що пречудо́вий. Ти [Шон О’Кейсі] знайомиш люд свій чесний з нашим чесним та могутнім. Ти апостол пречудесний, що пройнявсь увесь майбутнім (Тич., II, 1957, 169); Хороший дарунок дядько Федір нам того дня приніс. Ох, і пречудесну картину подарував! Верби, тополі, вишні (Ковінька, Кутя.., 1960, 10).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 548.