ПРЕХОРО́ШИЙ, а, е, також у сполуч. із сл. хороший, розм.

1. Дуже хороший, красивий. Вправоруч від могили вирізується на небосклоні Княжа гора, вкрита густим, прехорошим лісом (Коцюб., III, 1956, 45); В нашій українській землі Галичині стоять прехорошії гори Карпати (Вас., II, 1959, 397); Задивляється вона найбільше на прехороше вбрання хазяїнової дитини й думками своїми мимоволі лине до тітчиної хати, де в товстій сорочці, на драному ряденці лежить її Трохимець (Л. Янов., І, 1959, 46); // З дуже привабливою, гарною зовнішністю. Вона [княжна] була ще молодою; І прехорошая собою (Шевч., II, 1963, 36); Свіжий вітрець швидко обсушив сльози молодої, а ясні зорі розвеселили її очі, звернуті на прехороше лице молодого (Н.-Лев., І, 1956, 145); Ось нащо вже Килина Скибівна — стоїть скраю чорнява, хороша-прехороша, вогонь-дівка, а й та зараз тиха стоїть, задумана (Головко, І, 1957, 299); // у знач. ім. прехоро́ший, шого, ч.; прехоро́ша, шої, ж. Людина з дуже привабливою зовнішністю. Прийди, милий, прехороший, Скинь чоботи, прийди босий, Щоб собаки не гарчали, А щоб вороги мовчали (Укр. нар. пісні, 1 1964, 92).

2. Який має найкращі якості, властивості; який відповідає найвищим вимогам. У серці моїм, як і в морі, Є бурі й прибої страшні, Але й прехорошії перли В йому спочивають на дні (Л. Укр., IV, 1954, 95); // Надзвичайно вдалий. Яке то прехороше і широко задумане Ваше оповідання «Для загального добра» (Мирний, V, 1955, 383); І море, і скелі, і місяць над морем — усе здавалось прехорошою величною декорацією сцени, де співала артистка про кохання (Н.-Лев., V, 1966, 289); Горпинка була задоволена неділею: такий прехороший день удався, так багато новин (Кос., Новели, 1962, 72); // Надзвичайно ясний, теплий, сонячний (про погоду, день, пору року і т. ін.). Ранком погода була прехороша (Фр., II, 1950, 12).

3. З найкращими моральними якостями (про людину). То дід — голова! Прехороший, прерозумний, про старовину вам розкаже, говіркий який! (Барв., Опов.., 1902, 130); Прехороша дочка дома Ще й краща в артілі, Ланковая у колгоспі, Стахановка в ділі (Укр.. лір. пісні, 1958, 581).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 547.