ПРЕРІ́ЗНИЙ, а, е, також у сполуч. із сл. різний, розм. Дуже різноманітний. Прерізні лісні кущі, малини, яловець і інші сильні та відпорні рослини й цвіти, що буяли колись у повній розкоші, прилягли тепер до землі (Коб., Вибр., 1949, 317); У нас за хатою ніяка кропива не росте, тільки квіти. Різні-прерізні квіти (Ю. Янов., І, 1954, 43); Про смерть каноніка ходило стільки прерізних версій, що Орест Білинський зібрався на похорон, можна сказати, з цікавості (Вільде, Сестри.., 1958, 109).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 540.