ПРЕПАРА́ТОР, а, ч. Працівник лабораторії, дослідної станції і т. ін., що займається препаруванням чого-небудь, виготовленням препаратів (у 1, 2 знач.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 538.