ПРЕМІЙО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. нас. мин. ч. до преміюва́ти. В 1895 році оповідання О. Маковея «Весняні бурі» було премійоване на конкурсі «Зорі» (Жовт., 2, 1956, 80); // у знач. прикм. Починається бал. Музика грає премійований вальс «Ліза». Всі танцюють (Коч., II, 1956, 175); // премійо́вано, безос. присудк. сл. Усього по Дрогобицькій області премійовано за перевиконання річних планів розвитку тваринництва 15 колгоспів (Рад. Укр., 21.VIII 1951, 2).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 536.