ПРЕЗИ́РЛИВО. Присл. до прези́рливий. Перевів [Карпо Петрович] очі од цяцьки на жінку і презирливо плямкнув губами (Коцюб., II, 1955, 371); Він сидів на коні і презирливо оглядав юрбу (Тулуб, Людолови, І, 1957, 18); — Якщо ви хочете слухати цього хлопчиська, — презирливо тицьнув пальцем на Гончара Стадницький, — діло ваше (Стельмах, І, 1962, 356).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 533.