ПРЕД’ЯВНИ́К, а́, ч., книжн. Особа, що пред’являє, показує якийсь документ на підтвердження чого-небудь. При особовому страхуванні вигодонабувачами визнаються: ..б) пред’явник поліса (або страхової квитанції), якщо за вказівкою страхувача поліс виписано на пред’явника (Цив. кодекс УРСР, 1950. 61).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 532.