ПРЕД, ПРЕ́ДО, ПРЕ́ДІ, прийм. з оруд. і рідко знах. відм., заст., уроч. Перед. Послів ввели к царю з пихою. Як водилося у Латин; Несли подарки [подарунки] пред собою: Пиріг завдовжки із аршин, І солі кримки.., Лахміття розного [різного] (Котл., І, 1952, 172); Як слідує [належить], в празничному наряді, Пред очі царськії совіт вельможний став (Греб., І, 1957, 64); Лукавий Лис поважно докладає: «Великий господар! Це безголоса твар Пред королем своїм ликує, Радіє і танцює…» (Гл., Вибр., 1951, 113); Не давило горе гнітом, Ми не знали боротьби; Все цвіло пред нами квітом Незабутньої доби (Граб., І, 1959, 198); Предо мною все сміється Твій видочок милий (Граб., І, 1959, 532).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 526.