ПРЕГІРКИ́Й, а, е, розм. Дуже гіркий (у 1, 3, 4 знач.). Прегірка їх [в’язнів].. доля, Груди їм скорбота рве, І нема вже в них ні віри, Ні надії на нове (Граб., І, 1959, 209).

Прегірки́й п’яни́ця — той, хто дуже багато п’є, пиячить. Був собі колись якийсь-то циган, та такий же то прегіркий п’яниця, що й не приведи господи! Чи є у його яка копійчина, так і несе її у шинк, чи яка жупанина — він і її туди ж пре! (П. Куліш, Вибр., 1969, 199).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 526.