ПРЕВОСХОДИ́ТЕЛЬСТВО, а, с., у сполуч. із займ. ваше, його, їх.

1. У дореволюційній Росії — титулування високих за чином військових і урядових службовців, а також форма звертання до них. Гриць одказав не словами, а зблідлим обличчям та стухлими очима, що [поїде у повіт] — коли воля його превосходительства (Мирний, III, 1954, 189); Взявши папку, сенатор позадкував від столу, але біля порога знов зупинився в нерішучості. — Ваше превосходитель-ство, ще мені хотілось би дещо уточнити… (Гончар, II, 1959, 211).

2. Уживається у дипломатичній мові як форма звертання до керівників та членів урядів іноземних держав.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 525.