ПРЕВИСОЧЕ́ННИЙ, а, е, розм. Надзвичайно високий. Івга розказувала: «Горниці, — каже, — превисоченні, вікна великі, мов двері; а двері, як ворота» (Кв.-Осн., II, 1956, 287); Чи довго вона йшла, чи недовго, коли дивиться — стоять два превисоченні дуби, а поміж дубами сидить стара жінка (Вовчок, І, 1955, 53).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 525.