ПРЕБІ́ДНО, також у сполуч. із сл. бідно, розм: Присл. до пребі́дний. — Жив отой дід Маківка все своє життя бідно-пребідно, ..біднішого за нього важко було знайти (Чаб., Катюша, 1960, 166).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 524.