ПРЕБЛАГОПОЛУ́ЧНО, розм. Присл. до преблагополу́чний. За півверстви від города зустріли матір, котра преблагополучно їхала на кавунах (Збірник про Кроп., 1955, 48); Тов. Мартов «остаточно розкланюється» на з’ їзді з тією можливою «комбінацією», яку він, преблагополучно здійснює на другий день після з’їзду (Ленін, 8, 1970, 279).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 524.