ПРА́РІД, роду, ч., рідко. Рід, з якого вийшли інші роди. «Сама я, дитино моя, — каже баба.. — Де’вятьох дітей поховала, онуки в землю полягли, правнуки не задержалися, а ти, бабо, доживай віку без роду й прароду» (Ю. Янов., І, 1954, 18).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 518.